Самое главное условие нормальной жизни на Земле

Мои родители в свои школьные годы встречались с ветеранами Великой Отечественной, затаив дыхание, слушали их взволнованные рассказы о грозных событиях тех лет. Мое же поколение шестнадцатилетних мальчишек и девчонок знает о ней лишь по страницам учебника истории, потому что тех, кто испытал невзгоды войны под пулями в окопах, в живых в нашем селе уже нет. А дети войны, познавшие все ужасы фашистской оккупации, не хотят обременять свою душу тягостными воспоминаниями.

И все же у меня есть шанс узнать больше правды о том страшном времени. Такую возможность дает мне книга «Крест Валерьяновки. Великая Отечественная глазами очевидцев-валерьяновцев». Ее написал мой земляк  Иван Петрович Вареник. Его детство и юность прошли на той же улице Шевченко, на которой теперь живу и я. Только раньше она называлась Вареникивкой, потому что там проживало много семей, носивших фамилию Вареник.

Автор этой книги попал на фронт в самом начале войны, в сентябре 1941. Но очень скоро его, как способного и подающего надежды юношу, направили  на учебу в военную школу авиамехаников в Харькове, затем школу летчиков авиации дальнего действия в Новосибирске. Так что, после окончания учебы, громить фашистов ему довелось в воздушных просторах своей Родины.

После войны судьба забросила бывшего фронтовика в предгорья  Северного Кавказа, на Кубань. Там он работал лесничим. А в 32 года, будучи главой семьи и отцом двоих детей, с отличием закончил дневное отделение Кубанского сельскохозяйственного института и  осталcя работать в нем, занимаясь  педагогической и научной работой.

Живя вдали от малой родины, связи с ней никогда не прерывал. Каждый год приезжал в родное село, живо интересовался его историей, изучал архивные материалы, непосредственно общался с односельчанами, ветеранами Великой Отечественной войны и старожилами села. Все это дало богатый материал, который он использовал для написания  художественно-документальной книги «Крест Валерьяновки. Великая Отечественная глазами очевидцев-валерьяновцев». Она вышла в печати небольшим тиражом в Краснодаре в 2003 году.

Думаю, что писал ее он с намерением сохранить в памяти односельчан хоть малую часть пережитого. А пережила моя родная Валерьяновка в годы войны такое же страшное  по силе несчастье, как и вся страна. Погиб цвет села, не вернулись в дом молодые и здоровые ребята, самые работоспособные мужчины – сыновья, мужья и отцы – надежда на радость и благополучие.

Из книги я узнала, что уже на третий день войны в нашем селе состоялся митинг, на который собралось все село. На нем выступил односельчанин, работник райкома партии Захар Головач.  Он говорил о вероломстве Гитлера и заверил, что фашисты будут скоро разбиты.  «Красная  Армия, - кричал он в толпу,- не отступит. Не для того мы десять лет укрепляли границы, строили заводы и создавали колхозы».

Многие тогда так думали, так думал и секретарь райкома Захар Онуфриевич. У немцев же на этот счет было другое мнение. Через три месяца они оккупировали село, взяли в плен и расстреляли Захара как организатора районного партизанского отряда.

Правда, партизанской войны в селе, как и в соседних населенных пунктах, не было: все сидели смирно.

Была попытка воевать в тылу немецкой армии, но все закончилось, даже не начавшись. Власть перед отступлением советских войск организовала партизанский отряд в Великоанадольском лесу. Вырыли землянку, завезли еду, одежду, кое-что из оружия.  Подобрали бойцов и командиров. Все – тайно. Но немцы… В течение первой недели оккупации села узнали обо всех тайнах для наших односельчан и вскоре арестовали всех членов отряда и расстреляли.

Думаю, что эти люди принесли бы гораздо больше пользы стране, если бы их не оставили в тылу у немцев, так неумело организовав партизанский отряд. Не надо было прятаться в таком маленьком лесу, строить там землянки, готовить базы. Им лучше было остаться в селах, жить под видом послушных селян. Это небезопасное дело нужно было поручить не известным в районе партийным и колхозным руководителям. Да и научить кое-чему не помешало бы. Никто не виноват в гибели отряда, так воевали тогда все…

Много внимания уделил автор и событиям на реке Молочной, что возле Мелитополя. И это не удивительно, потому что в боях там погибло много валерьяновцев. А те, что выжили, не любили вспоминать о тех временах. И все-таки ветеран войны Василий Григорьевич Шиман однажды рассказал: «В сентябре 1943 после освобождения села от немцев собрали всех мужчин, их оказалось около девятисот, и мобилизовали в Красную Армию.

Мы тогда виноватыми себя чувствовали. А тут еще командир дивизии приехал и давай кричать: «Просидели под немцем! Сжечь бы это село!»

Такой вот освободитель! Ему хотелось сжечь наше село! Разве валерьяновцы сами себя оставили немцам и сами себя окружили? Кто виноват, что так вышло? Радоваться надо, что живые, а он…

Через неделю-другую валерьяновских новобранцев, толком даже не обученных, отправили на передовую, вооружив кого винтовкой, а кого только саперной лопаткой. И даже не переодели в военную форму. Сказали: «Зачем, если через час-два немец… Останетесь живы, тогда и форму получите». И посыпались похоронки на село, почтальон не успевал их по дворам разносить…

Не обошел вниманием автор и такую деликатную тему как плен, ведь в окружение и плен попадали миллионы советских солдат. Среди них были и валерьяновцы. Одни оказались в немецких лагерях, другие – на заводах и рудниках, в хозяйствах бауэров Германии. Как рабочая сила. Попасть в плен тогда считалось изменой родине и жестоко каралось. Несчастный солдат оказывался между двух огней: своего коммунистического и чужого фашистского.

После войны тысячи пленных, часто ни в чем не повинных, были репрессированы и по 8-10 лет провели за колючей проволокой. Досталось и их родственникам. В армии действовал бесчеловечный приказ вождя народов: «Солдату в плен не сдаваться – стреляться!»  Так «самая гуманная» партия  коммунистов-большевиков поднимала боеспособность войск.

Сколько умерло солдат там, в плену, сколько их уничтожили немцы, сколько их стало инвалидами – никто не знает. И в Валерьяновке их не считали нашими людьми.

«Мне известны, - утверждает в своей книге Иван Петрович Вареник,  - только трое валерьяновцев, которые побывали там, в аду, на той стороне фронта, но, думаю, их в десять раз больше».

Трое – это Ященко Александр, Журавель Иван, Носко Федор. Мытарства и скитания последнего автор описал очень подробно и без волнения их читать невозможно. Но Федор Емельянович выжил, фельдшерская профессия помогла, и еще несколько десятков лет спасал валерьяновцев от разных болезней и недугов.

Война безжалостно косила солдат, но она убивала и калечила и детей. Даже дома, возле стен родной хаты. Весной 1944 года гибель от мины Михаила Души и его двоюродного брата Ивана Кондратенко стала для валерьяновцев настоящей трагедией. Михаилу тогда было только пятнадцать. Смерть свою он принес из поля, где работал со взрослыми. Михаил и Иван разложили костер, сели возле него и попытались разрядить мину. Она неожиданно взорвалась. Миша Душа и Ваня Кондратенко умерли от тяжелых ран. Война забрала и детей малых: Николая и Толика Обуховских, Сашка Исакова.

…Ежегодно 9 Мая жители Валерьяновки собираются на торжественный митинг, чтобы сказать слова искренней благодарности всем, кто сражался с немецко-фашистскими захватчиками, почтить светлую память погибших в этой борьбе, возложить цветы к подножию пантеона Славы.

В этот день и я нарвала самые красивые цветы в своем палисаднике и положила их на гранитную плиту специально для Ивана Петровича Вареника. Он ведь тоже был участником Великой Отечественной войны. А еще написал о ней такую важную и нужную книгу. Когда я ее прочитала, то поняла, что нет на свете ничего страшнее, чем война. И нужно делать все возможное, чтобы ее никогда не было.

Сейчас у нас  в Донбассе я тоже  чувствую дыхание войны. Теперь книгу своего земляка я воспринимаю не только как правдивый рассказ о прошлом, но и как предостережение: «Люди, берегите мир! Это самое главное условие нормальной жизни на земле».

Тосхопаран  Юлия

ученица 11 класса Валерьяновской ОШ.

Щоб сталося зі світом якби не було мови?

Наш світ сповнений не пізнаного. Мова невід’ємна частина нашого буття, і я навіть не уявити не можу, щоб не було мови. Адже в сучасному житті, ми безперестану спілкуємося, обмінюємося думками, сподіваннями, сумом, турботами.

А тепер уявімо, що цього всього не стало. Суцільна тиша накрила світ. І що робить? Невідомо. Адже біологічно як спів птахів, та рик тварин мова не успадковується. Завдяки еволюції людина поступово розвивалася для досягнення такої функції як спілкування. А тепер все буде навпаки? А може й ні. В світі існує мова жестів, письмо, тощо. Але ні. Чути слова рідною мовою, це як солов’їна пісня. Зразу згадується всі колискові матусі, пісні що колись співались, казки й смішні байки, а ще як тебе малого кликали у вечорі додому. Це те, що зігріває душу до останніх днів, і з цим ніщо не зрівняється.

Отже мова – це наш скарб. Мова – це колективна пам'ять народу, у ній відображена його історія. Письменники та поети вдосконалюють рідну мову, створюючи літературу, яка підвищує духовний рівень народу, його духовну могутність. А ми українці, як ніхто інший розуміємо значущість цих слів. Наша історія вкрита кров’ю вільнодумців, що вірили в свою справу, що є на світі така мова – українська. Але не зважаючи на законодавче закріплення за українською мовою статусу державної відбувається процес звуження її застосування, що спричиняє соціальну напругу в суспільстві, породжує сепаратистські настрої. Статус української мови як державної є формальним : вона досі не посіла належного місця у сферах культури, освіти й науки.

Так з вище всього сказаного, світ без мови, що дитина без матері. Любімо свою мову!

Катерина К.
Дніпропетровськ

Тэги: , , ,

Курсова робота на тему «Запозичення сфери високих технологій та їх функціональних особливостей у текстах рекламних журналів»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Запозичення, як об'єкт лінгвістичного дослідження

1.1 Поняття «запозичення» ……...……………………………………..…….4

1.2 Стилістична класифікація запозичених слів ...........................................7

1.3 Стадії процесу запозичення ……...…………………………………….11

РОЗДІЛ 2. Нові слова в рекламі хайтек-товарів, як ознака високо-технологічного лінгвістичного процесу.

2.1 Засоби та джерела формування лексики та техносфери………….……..14

2.2 Основні умови та причини запозичення іншомовної лексики у контексті рекламного дискурса………………………………………………………….…20

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………...…………….…28

ВСТУП

У різні періоди становлення та розвитку української літературної мови її склад поповнювався іншомовними словами. Кожний етап запозичень був підготовлений практикою попередніх віків, історичними змінами в різних сферах життя країни та її народу, контактами з іншими державами. Нині у зв’язку з інтенсивним розвитком міжнародних контактів, участю України в процесах глобалізації та міжнародної інтеграції, активізацією процесу міжмовної взаємодії в українській мові з’являється все більше й більше запозичень з інших мов.

Атуальність дослідження в тому, що запозичення - одне із найбільш динамічних процесів сучасної української мови - у зв'язку з активними суспільно-політичними та технічними процесами у суспільстві і державі. Проблемою запозичених слів сьогодні займається багато дослідників, було видано кілька нових словників запозичених слів, але процес запозичення нових слів відбувається настільки швидко, що жодне дослідження, скільки їх не проводилося, не буде у цій ситуації зайвим.

Мета дослідження - визначити вплив спеціальної лексики англомовного походження на становлення й розвиток української терміносистеми науки й техніки, а також реклами, та здійснити системно-структурний опис загальних тенденцій освоєння термінів-англізмів  Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

-         розглянути запозичення, як об'єкт лінгвістичних досліджень ;

-         проаналізувати нові слова в рекламі хайтек-товарів, як ознаки високо-технологічних лінгвістичних процесів;

Об`єктом даної роботи є іншомовні лексеми, які входять до української терміносистеми науки й техніки як частина лексичного складу української літературної мови, та мови в цілому.

Робота складається з Вступу, Розділу 1 та трьох його підрозділів, Розділу 2 та двох його підрозділів; Висновку та Списку літератури.

Частина 1. Запозичення, як об'єкт лінгвістичного дослідження

1.1.Поняття «запозичення»

Мова як функціональна система одиниць живиться і збагачується переважно із внутрішніх ресурсів. Однак на певному етапі її історичного розвитку так звані «чужі» елементи словника перестають бути латентними, і їх питома вага помітно зростає. Розгалуженість термінологічного апарату для окреслення сутності мовних нововведень дозволяє твердити, що на рівні із поняттям запозичення як результату міжмовних контактів функціонують терміни неологізм та інновація. Саме тому особливої ваги набуває дослідження процесу їх взаємопроникнення й тих відношень, що виникають між ними. Контактування мов протягом певного періоду найчастіше соціально історично зумовлене, оскільки  «всі елементи, категорії мови народжуються, формуються в процесі взаємодії соціальних факторів, в умовах конкретної мовленнєвої діяльності людей» [9, с. 183]. Питання етимологічної хронології іншомовних запозичень приваблювало багатьох дослідників мови, тобто питання про те, з якої мови і коли прийшло те чи інше іншомовне слово. Цю проблему вивчали Соболевський А.І., Огіенко І.І., Грот Я.К., Крисін Л.П., Арістова В.М., Володарська Е.Ф. Під час вивчення мовних контактів дослідники здебільшого констатують односпрямований вплив, тобто «несиметричну модель запозичення». Зі слів С.М.  Саліван, «коли елементи домінуючої за певними параметрами мови потрапляють до іншої, що виконує функцію реципієнта» [8, с. 96]. Дійсно, «запозичувати» означає брати що-небудь у когось з обіцянкою повернути (це можуть бути нові номінації для вже існуючих реалій і явищ, а також самі предмети побуту або загального вжитку – «запозичення з області культури» [2, с. 363]. На наш погляд, це стане можливим тільки у випадку вдалого співвідношення значущості факторів лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру. Потреба спілкування єдиною мовою, відмінною від рідної, зумовлює виникнення ситуації білінгвізму, за якої в розмовах комунікантів несвідомо змішуються елементи двох мов, наслідком чого постає їх зближення, конвергенція. Американський структураліст У. Вайнрайх розглядає запозичення в якості початкової форми інтерференції мов в умовах білінгвізму [5, с. 364]. Із переміщенням до системи мови-позичальника, запозичені елементи поступово підкорються їй. У зв’язку з цим, дослідник Л.В. Щерба констатує «що процесс запозичення як спроба мовця поновити в одній мові навички, засвоєні ним в якості носія іншої мови» [15, с. 124], буде відбуватися скрізь, де є двомовні носії і де діятиме чинник відтворюваності кожного окремого запозиченого слова мовною спільнотою. За В.М. Арістовою «термін «запозичення» є родовим поняттям стосовно термінів «іншомовне слово» та «засвоєне слово», які перебувають на тому чи іншому ступені адаптації до мови-реципієнта» [1, с. 34]. Іншомовними вважаємо запозичені слова, фонетично та граматично оформлені за зразком чужої мови (транслітерований запис, невідмінюваність). Ті з них, що проходять шлях пристосування до мови-реципієнта, змінюючи звукове оформлення, стаючи відмінюваними внаслідок появи флексій, виявляючи словотвірну активність і навіть утворюючи нові лексико-семантичні варіанти, стають повністю засвоєними мовою. Головною умовою запозичення іншомовних слів традиційно вважається наявність контакту мови-реципієнта з мовою-джерелом і, як наслідок цього, двомовність мовців.

Однак, як вважає  І. В.  Гавриш, «двомовність - як передумову, як умову запозичення - не слід розуміти лише як результат територіального контакту двох сусідніх (або живуть разом) народів, особливо якщо мати на увазі сучасні процеси запозичення, коли основним шляхом переходу слів з однієї мови в інші є шлях письмовий (через різного роду тексти). Такі види мовленнєвої діяльності, як читання, переклад і коментування іноземної преси, наукової та публіцистичної літератури, участь у міжнародних конференціях, конгресах, симпозіумах, спілкування в процесі розробки спільних технічних і наукових проектів тощо, створюють сприятливий грунт для запозичення іншомовної лексики і термінології» [6, с. 306]. Але це лише один бік справи. Інше полягає в тому, що суспільство, що обслуговується мовою, що приймає запозичення, має бути готова до прийняття іншомовних засобів комунікації. Якщо цієї умови немає, то іншомовне слово - потенційне запозичення - може якийсь час залишатися долею вузького кола осіб (наприклад, дипломатів, учених, перекладачів тощо).

Актуальність та можливість перегляду традиційного трактування процесу запозичення як «міграції мовних одиниць», а запозичуються елементи як «перенесені іншомовності» зумовлена, на думку Ільїної А.Р., наступними методологічними принципами:

1.З соціологічного розуміння мовної норми логічно випливає, що будь-яке мовленнєве новоутворення, ставши загальновживаним, органічно належить даній мови або певним її формам існування, мовним стилям тощо. Тому запозичені елементи, будучи загальноприйнятими, функціонально вкоріненими, є елементами запозичення, але не впливають на мову, незалежно від ступеня їх формальної освоєності;

2.Системний підхід до мови означає, що кожен елемент мови є таким тільки через структурні відносини системи і не існує поза неї як елемент цієї мови. Отже, запозичений елемент, будучи елементом мови-запозичення, не може розглядатися одночасно як іншомовний елемент [8, с. 99]. Закономірністю стихійного імітаційного моделювання мовою-запозичницею іншомовної лексики є тенденція до максимальної відповідності з існуючими мовними нормами. Однак у певної мовної ситуації ця тенденція може реалізуватися не повністю. Функціонально закорінені, прийняті носіями мови новоутворення залишаються формально не зовсім зрозумілими. У мові закріплюються лексичні елементи, що порушують усталені норми і тим самим формують нові норми, викликаючи ланцюг безупинних змін. Прийнята інновація спочатку соціалізується і функціонує в первинному мовному колективі, наприклад, в сім'ї або іншій малій суспільній групі, здатній бути носієм мовних традицій. Придбаний нею при первинній соціалізації мінімальний узуальниний статус може зберегтися за нею недовго, але може і швидко змінитися в результаті міжколективного прийнятя, що поширює запозичення в комунікативному просторі приймаючої мови і підвищує рівень його узгальненості. Як вважає Я. А. Голдованський, «у процесі комунікативного поширення лексичне запозичення може змінюватися, специфічно асимілюючись в різних субкодах, і функціонувати та сприяти мові, у вигляді кількох чи багатьох фонетичних, граматичних і лексико-семантичних варіантів» [7, с.172]. Проте трактування процесу лексичного запозичення не як перенесення іншомовних слів, а як створення в мові-реципієнті нових власних лексичних елементів шляхом «копіювання іншомовних моделей» або «імітаційного моделювання іншомовних образів», не отримало широкого поширення в сучасній лінгвістиці.
Інший підхід до вивчення запозичень пов'язаний з такими двома взаємоутворюючими і взаємодоповнюючими напрямами сучасної лінгвістики, як когнетивний і комунікативний напрями: з одного боку, когнетивна система людини складається під впливом соціальних факторів, що відносяться до комунікативно-прагматичної парадигми, а з іншого боку - когнетивні процеси впливають на вибір і вживання мовних одиниць у різних контекстах. Мова, таким чином, сприяє  складній взаємній  коммунікації і пізнаванню.

1.2.Стилістична класифікація запозичених слів

Термін «запозичення» став виключно багатозначним і включає в себе різні явища, які дослідники, кожен по-своєму, прагнуть диференціювати, що веде до розширення області дослідження «свого» і «чужого» в мові. У сучасній і зарубіжній лінгвістиці існують різні підходи до класифікації запозичень: за часом запозичення, по мові-джерелу, по сфері функціонування лексичних одиниць, за ступенем освоєння іншомовної лексики мовою-реципієнтом. У «Лінгвістичному енциклопедичному словнику» дано таке пояснення відмінності цих термінів: «пристосовуються до системи мови, що запозичює і часто настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями цієї мови й виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу. На відміну від повністю засвоєних, іноземні слова зберігають наслідки свого іншомовного походження у вигляді звукових, орфографічних, граматичних і семантичних особливостей, які властиві чужим словам» [7, с.172]. Власне запозичення використовуються для номінації нових явищ, предметів, що не мають окремого позначення в українській мові в результаті появи нового поняття чи предмета. Сюди можна віднести наступні слова: інавгурація (від англ. Inauguration) - урочиста процедура вступу на посаду глави держави, пейджер (від англ. pager) - мініатюрний пристрій, який приймає радіосигнали і перетворює їх в текст, інтерв'ю (від англ.) - призначена для розповсюдження у ЗМІ бесіда з будь-якою особою у формі запитань і відповідей на актуальні теми, субсидія (від лат.) - грошова або натуральна допомога, що надається кому-небудь державою або яким-небудь установою, хакер (від англ.) - комп'ютерний зломщик - той, хто за допомогою свого комп'ютера проникає в інформаційні мережі банків, фінансових, промислових та інших установ з метою добути потрібні зведення, заразити ці мережі вірусом.

Проте не завжди і не обов'язково нове слово виникає в результаті появи нового поняття чи предмета. Вже наявне поняття, предмет можуть бути названі новим словом, яке або більш чітко, більш глибоко і більш правильно висловлює їх суть, або - переважно - виникає із стилістичних потреб для повідомлення різного роду експресивно-емоційно-відтіночним значень. Такі слова, за визначенням О.Дьолог, називаються «запозичення-проникнення, для яких характерна наявність повного або часткового синоніма в російській мові» [10]. Вони з'являються в мові не тільки з метою дати нове ім'я, але і відображають тенденцію до вживання більш експресивних форм. Сюди ми можемо віднесли наступні слова: модельєр (від фр. Modeleur) - спеціаліст з виготовлення одягу. В українській мові це слово має кілька синонімів: кутюр'є, кравець (спеціаліст по шиттю одягу). Менеджер (від англ./амер. Manager) - спеціаліст з управління виробництвом. В українській мові керуючий (той, хто керує, управляє чим-небудь).  Дизайнер (від англ. Designer) - художник-конструктор, фахівець з дизайну. В українській мові майстер, художник (той, хто творчо працює з якою-небудь областю мистецтва, створює твори живопису та графіки).

Я. А. Голдованський розподіляє всі запозичення по їх структурним ознаками, виходячи зі ступеня морфемної і фонемної субституції:

а) запозичені слова (loan words), тобто повне відтворення іншомовної морфеми з нульовою, часткової або повної фонемной субституцию;

б) запозичені морфеми (loan blends), тобто часткове відтворення іншомовної моделі;

в) запозичені значення (loan translations, semantic loans) з нульовим морфемним і фонемним відтворенням [7, с.172].

Багато лінгвістів визначають «запозичене слово» як слово, яке увійшло в лексичну систему мови-реципієнта, а іноземне слово - як лексичну одиницю, не прийняту в систему мови, яка запозичує. Як стверджує Н. М. Шанський «під запозиченням слід розуміти всяке слово, яке прийшло в російську мову ззовні, навіть якщо воно за складовими його морфемами нічим не відрізняється від споконвічних українських слів» [8, с.104].

У запозиченнях Н.М.  Шанський розрізняє іншомовні слова і кальки. Л.В.Щерба, говорячи про змішування мов, виділяє три категорії такого змішання:      1) запозичення у власному розумінні слова, яке відбулося даною мовою з іноземної;

2) зміни в тій чи іншій мові, якими віни зобов'язані впливам іноземної мови;

3) факти, що є результатом недостатнього засвоєння будь-якої мови [15, с.129].

М.І. Фоміна виділяє два типи запозичень: із слов'янських мов і з неслов'янських мов. Останні по процесу засвоєння і стилістичної ролі в тексті можна розділити на такі групи:

а) інтернаціональна лексика, різновидом якої є міжнародні терміни;

б) екзотизми, використовувані для опису життя і побуту інших народів, для створення місцевого колориту;

в) варваризми, які не повністю засвоєні або зовсім не засвоєні і вживаються в чужих для російської мови термінах;

г) гротесково-жартівлива макаронічна мова (непомірне наповнення тексту варваризмами або екзотизму створює комічний ефект [16, с 120].

За класифікацію О. С. Мельничука, який у словнику запозичень сучасної газетної публіцистики виділяє дві групи: 1) власне запозичення; 2) запозичення-проникнення [13, с.60].

Іноді відбувається процес переробки літературних слів, характерний для тих одиниць мови, які усвідомлюються носіями просторіччя як соціально престижні, більш культурні. Іншомовні терміни - найбільш яскравий приклад.  Спостереження над використанням наукових і технічних термінів в сучасному просторіччі показують, що процеси переробки подібні  тим, які характерні для засвоєння просторіччям іншомовної книжкової лексики взагалі. Але існують зміни, характерні для обробки саме спеціального терміну; персоніфікація, наділення терміна особистим значенням і метонімія. Л.П. Крисін зазначає, що «дослідження показують надзвичайно вільний обіг носіїв просторіччя з іншомовної термінологічної лексикою, але ця свобода не є наслідком знання відповідних понять, а, навпаки, являє собою результат незнання або вельми приблизного уявлення про їх зміст» [12, с.106]. Детальний аналіз процесу запозичення мовою іншомовної лексики в радянський період, аналіз її функціональних і структурних особливостей дозволив Л.П. Крисіну намітити деякі загальні характерні ознаки цього процесу. Кінець 10-х - перша половина 20-х років характеризується засвоєнням і вживанням іншомовної лексики, запозиченої нашою мовою в кінці 19-го - першому десятиріччі 20 століття широкими масами, а також стилістичним зміщенням і семантичним розширенням значення запозиченого слова. Нові іншомовні слова в цей період нечисленні і випадкові. Автор відзначає дві суттєві риси функціонування іншомовної лексики в даний період:

а) підвищення частотності іншомовних слів у мові;

б) варіативність форми іншомовного слова.

При цьому мається на увазі і звуковий образ слова, і його значущі частини - наприклад, афікси [11, с.250]. З'явилися нові технічні іноземні терміни, слова, пов'язані з культурою, спортом, політикою, як наприклад, фокстрот (від англ. foxtrot), блюмінг (від англ. blooming), светер (від англ. sweater) та інші.

1.3. Стадії процесу запозичення

Один з найпоширеніших підходів розглядає ступінь засвоєння запозичення мовою-реципієнтом. При цьому одні дослідники аналізують у лексичному запозиченні різні співвідношення плану вираження:

- з планом змісту (запозичення плану вираження одночасно з планом змісту);

- запозичення плану змісту при збереженні наявного плану вираження;

- запозичення плану вираження при збереженні наявного плану змісту. Інші ділять запозичення на фоно-, морфо- та семантико-структурні. Фоно-структурне запозичення - фонетичне, фонологічне, пряме запозичення, тобто іншомовні слова, інтернаціоналізми, повністю неасимільовані запозичення. Морфо-структурне запозичення - словотворча калька, перекладне запозичення, лексичне запозичення. Семантико-структурне -  запозичення значення, семантичні кальки [10]. У той чи інший спосіб у цих підходах розглядаються прямі/матеріальні запозичення та перекладні/кальки.

Пряме запозичення - один з найпродуктивніших способів поповнення словникового складу мови, коли відбувається фонематичне копіювання іншомовного слова як безпосереднє проникнення фонетичного та морфологічного варіанта лексичної одиниці в мову-реципієнта, де лексична одиниця не втрачає ознак мови-продуцента. Пряме запозичення може бути повним або частковим. При повному запозиченні переймається внутрішня і зовнішня форми, а при частковому тільки внутрішня форма. Повне запозичення передбачає пристосування лексичної одиниці до фонетичних (звукові заміни, перенесення наголосу, перебудова складів) і морфологічних характеристик (підпорядкування системі роду, відмінювання).

Калькування/кальку вживають для позначення нового значення шляхом політерного перекладу іноземної мовної одиниці відповідними словами або морфемами рідної мови.  Кальки розподіляють на три основні групи в залежності від того, що запозичується. З однієї мови в іншу може переноситися морфологічна будова (словотворчі кальки), наприклад, лат. conscientia послужило словом-прообразом для утворення англійського coscience, українського совість. Різновидом лексико-словотвірних кальок є напівкальки, в яких частина слова або вислову перекладається, а інша залишається іншомовною. Аналіз процесів калькування та мовного матеріалу вказують на те, що при калькуванні запозичуються два найважливіших елементи - структура і значення слова. При цьому, слова, утворені з елементів мови- позичальниці, частіше використовують нові афікси та набувають нових значень, ніж іншомовні слова, і значення словотвірної кальки є ширшим, ніж значення відповідного іншомовного слова. Таким чином кальки виступають своєрідною проміжною ланкою між запозиченою й автохтонною лексикою. Для утворення кальок використовуються внутрішні засоби словотвору, які сприяють входженню та міграції понять. Слід зауважити, що калька є не тільки перекладом певного значення, але й результатом перетину мовних систем, культур і своєрідним інструментом для передачі поняття, що належить іншій культурі з урахуванням екстралінгвістичних чинників. Як і всі запозичення, кальки в будь-якій мові - це наслідок мовного та культурного впливів. Ще в одну групу виділяються варваризми. Варваризми не повністю засвоєні мовою «чужі» слова, які з часом можуть у ній закріпитися, як наприклад, авеню, місіс. Близькими до варваризмів є іншомовні вкраплення. Часто це слова та словосполучення, що вживаються в багатьох мовах і зберігають іншомовне написання, наприклад, о'кей, terra incognita. Аналізуючи запозичення, не можна обійти проблематику інтернаціональної лексики. Запозичення й інтернаціоналізми настільки пов’язані, що у вітчизняній лінгвістиці до середини ХХ століття їх часто ототожнювали.

Згодом, коли інтернаціоналізми почали розглядати як один з видів запозичень, до них було два різних підходи : Маковський Н.І., Сорокін О.П., та інші не виділяли інтернаціоналізми з запозичень. Акуленко Г.Ф., Будагов М.А., Гавриш П.Р., та інші виступали проти ототожнення цих категорій. Інтернаціоналізми і запозичення при всіх спільних рисах не є ідентичними явищами. Як переконливо довів І.В.Гавриш, «не є правильним застосовувати діахроничний підхід при вивченні шляхів виникнення інтернаціональної лексики». На його думку ці явища «неправильно ототожнювати через те, що інтернаціоналізми є категорією синхронії зі своїми специфічними характеристиками, а запозичення  - умовна для синхронії група фактів, що виокремлена на діахронних критеріях» [6, с.306].

Частина 2. Нові слова в рекламі хайтек-товарів, як ознака високо-технологічного лінгвістичного процесу

2.1. Засоби та джерела формування лексики техносфери

Розглядаючи терміни як певний пласт загальнолітературної лексики, як фахову терміносистему, стикаємось із рядом труднощів у розумінні того, що таке термін. Перш за все виникає питання, чи є термін словом чи значенням слова. Дане питання з'являється у зв'язку з тим, що значна частина загальнолітературних слів включає у склад своєї змістовної структури поряд із загальновживаними значеннями значення термінологічні. Лінгвісти, котрі досліджують термін у складі його терміносистеми, приймають слово у такому термінологічному значенні «за самостійну одиницю терміносистеми» [14, с.30]. Наприклад, слово lоаp має як другорядне значення так і термінологічне значення банківської сфери кредит, позика. Саме у цьому значенні спеціальні словники містять це слово як термін.

З такого розуміння терміна випливає, що термінологічна лексика як сукупність термінів певної галузі знань, може бути представлена двома групами: 1) власне терміни (типу dividend, audit, finance), котрі, будучи вузькоспеціальними одиницями, функціонують переважно у спеціальній сфері; 2) лексичні одиниці, котрі умовно можна назвати загальними термінами, типу deposit, які функціонують переважно у спеціальній сфері у ролі термінів і в неспеціальній - переважно як загальновживані слова [11, с.247]. Друга група, представлена загальними термінами, містить лексичні одиниці двопланового характеру, котрі обслуговують як спеціальну, так і неспеціальну сфери. Таким чином, зміни лексичних зв'язків досліджуваних одиниць під час їх функціонування у неспеціальному контексті є не тільки показником наявності у терміна загальновживаного значення, непов'язаного з термінологією, але і показником його неоднорідності стосовно одного і того ж значення, у якому він виступає як термін в спеціальній сфері і як загальновживане слово у неспеціальній. З приводу питання про мовну природу термінологічного значення у лінгвістичній літературі висловлюються різні погляди. Одні з дослідників, такі як Бергер М.Г., Канделакі Т.Л., Будагов Р.А. не вважають термінологічне значення лексичним, інші виділяють у терміна два значення: буквальне і термінологічне (мовне і логічне). Буквальним (мовним) значенням терміна визнається лексичне значення слова, що виступає у спеціальній галузі знань у ролі терміна, термінологічним (логічним) значенням є екстралінгвістична дефініція, котра містить технічні характеристики спеціального об'єкта, позначеного терміном, і приписувана слову з певним лексичним значенням [4, с.73]. Але більше підходить, що термінологічне значення за своєю мовною природою визнається лексичним; одним із показників останнього є співвідносність терміна із постійним референтом – спеціальним об'єктом певної галузі знань. Наявність відмінності між екстралінгвістичною дефініцією термінологічного значення і словниковим тлумаченням загальновживаного значення слова дозволяє говорити про дві форми тлумачення значень – про звичайну і наукову дефініцію. Звичайна дефініція описує об'єкт повсякденного життя словами у загальновживаних значеннях, наукова дефініція описує спеціальний об'єкт, максимально використовуючи для цього терміни. Проте використання відмінностей між науковими і звичайними дефініціями як критерію розмежування термінологічного і загальновживаного значень не є достатнім. Як зазначається Л. Щерба «основним критерієм розмежування терміна і нетерміна має бути критерій наукового поняття» [15, с.129]. Незбіг опису значень слова, котре виступає як термін і як загальновживане слово і котре позначає один і той же об'єкт дійсності, відмічав ще Л. Щерба, котрий вважав, що «у таких випадках слово передає про об'єкт інформацію різного роду» [15, с.129]. Необхідність у перевірці відповідності значень термінів відображуваним ними поняттям викликана специфікою терміна – на його власне мовне лексичне значення накладається понятійне значення. Лексичне і понятійне значення терміна не завжди сумісні. У ролі значення терміна виступає наукове поняття, властивості терміна визначаються специфікою його значення, Л. Щерба що «термін не може бути службовим словом чи часткою, а може бути тільки повнозначним словом чи сполученням повнозначних слів, а службові слова можуть належати до його структури лише як допоміжні елементи» [8, с.102]. Термінам, як і загальновживаним словам, властиві усі види лексико-семантичних зв'язків. Проте термін, на відміну від загальновживаного слова, виконує не лише номінативну функцію. Він як лексична одиниця має свій особливий статус. Репрезентуючи поняття науки, термін використовується як засіб пізнання фіксації, збереження, акумуляції і трансляції наукових знань. Взаємодія загальновживаної лексики та терміносистем яскраво проявляє себе у термінологізації значення лексичної одиниці. Як зазначає  І. В. Гавриш, «термін, утворений у результаті термінологізації, є семантично вмотивованою лексичною одиницею» [6, с. 306]. Але кваліфікуючи термінологічність чи нетермінологічність значення, неможливо визначити ступінь спеціалізації поняття, співвідносного зі значенням знака у кожному випадку його вживання. О. Дольог вважає, що «показником термінологічності знака, спроможного виконувати термінологічну функцію, є сам факт його вживання у спеціальній літературі, поза якою він втрачає функціональну та семантичну специфіку і перестає бути терміном» [10]. Міграція загальновживаного слова у терміносистему спричиняє семантичне перетворення первинного значення, а асиміляція загальновживаного слова терміносистемою спричиняє появу семантично мотивованого знака. Ця вмотивованість здійснюється на основі перенесення загальновживаних значень на нові наукові поняття за допомогою асоціації за подібністю (метафоризація) і на основі перенесення, ознаки за суміжністю (метонімізація) [10].

Поряд з процесом міграції загальновживаного слова у термінологію відбувається і зворотній процес – детермінологізація. Проникнення термінів у лексику загального вжитку спричинене екстралінгвістичними факторами – статусом літературної мови, інтелектуальним рівнем суспільства, суспільно-політичними умовами. Л. П. Крисін вважає, що «десемантизація терміна, як і будь-якого іншого автосемантичного слова, полягає в тому, що термін не тільки виражає наукове поняття, а ще є пов'язаним з певними уявленнями» [12, с.116]. Спеціаліст, використовуючи терміни своєї предметної галузі у професійному мовленні, співвідносить їх перш за все із достатньо глибокими поняттями про явища, властивості і процеси, котрі належать до сфери його компетенції. Уявлення спеціаліста досить конкретні і за своїм змістом наближені до поняття. У процесі інтелектуалізації загальнолітературної мови частина спеціальних слів проникає в мову більшості мовців. Одночасно відбувається зменшення термінологічної глибини поняття. Так, на фоні економічних перетворень суспільства запозичена із англійської мови банківська лексика стає завдяки теле- і газетним матеріалам широковідомою неспеціалістам. У системі загальновживаної лексики терміни credit - кредит, banking business - банківська справа, futures - ф'ючерсні контракти реалізують тенденцію до спрощення семного складу. Проте, як справедливо зауважив Л. Щерба «у будь-якому випадку слід пам'ятати, що немає ніяких підстав нав'язувати мові поняття, які їй зовсім невластиві і які не є певними факторами в процесі спілкування» [15, с.129]. У питаннях взаємодії загальновживаної і термінологічної лексики ми виходили з викладених у цьому розділі теоретичних засад, що розроблені в результаті аналізу фактичного матеріалу. Проте це питання і надалі залишається дискусійним, як і розуміння семантики терміна, а також шляхів розбудови термінологічних систем в плані їх унормування.

Наявність спеціальних лексичних термінів свідчить про проведення наукового дослідження у певній галузі. І. Кочан спирається на те що «результати цього дослідження закріплені у терміносистемі галузі, яка формується на  підставі синонімічних, гіпонімічних (терміни, що позначають родові і видові поняття), антонімічних,  конверсивних відношень» [12, с.116]. Терміносистеми сучасних галузей науки й техніки характеризуються постійним лексичним оновленням у зв’язку зі стрімким розвитком цих галузей. Саме тому виникає потреба впорядкування, стандартизації, уніфікації термінологічної лексики задля створення єдиного інформаційного простору й забезпечення ефективної комунікації наукових спільнот і фахівців різних країн. Загальні проблеми термінознавства висвітлюються у працях багатьох учених, зокрема Р. Кияка, І. Кочан, Г. Мацюк, Т. Панько, О.Суперанської  та інших; окремі аспекти галузевих терміносистем  розглядають Л. Боярова, А. Ніколаєва, О. Покровська, І. Сабадош та інші. Дослідження комп’ютерної термінології зумовлені необхідністю з’ясування джерел  її формування та визначення словотвірних особливостей комп’ютерної лексики, яка нині виходить за  межі вузькогалузевого використання.

З-поміж основних способів утворення термінів науковці називають такі:

• спеціалізацію використання загальновживаних слів, які наповнюються специфічними значеннями;

• термінологічну деривацію, тобто використання засобів словотвору;

• запозичення з інших мов [2, с. 365].

Зауважимо, що англійській комп’ютерній лексиці притаманні перші два способи номінації. Що до української мови, то тут ми спостерігаємо існування великої кількості запозичень з англійської мови,  що пояснюється виникненням та розвитком високих технологій, передусім у Сполучених Штатах Америки.

Оскільки галузь комп’ютерних інформаційних технологій найбільш активно розвивається на сучасному етапі, то і лексика цієї галузі характеризується постійними змінами (як оновленням, так і виходом з ужитку певних лексичних одиниць). Зазначимо, що лексичні одиниці професійного мовлення ІТ-фахівців (терміни, професіоналізми, жаргонізми) не перебувають у статичному положенні, а динамічно взаємодіють. Значний обсяг термінів, які раніше були зрозумілі лише ІТ-фахівцям, переходить у категорію загальновживаних, що пояснюється великою популяризацією новітніх технологій і зацікавленістю ними широкого загалу населення. Доволі часто професіоналізми й жаргонізми втрачають своє ексцентричне забарвлення і входять до складу термінологічних галузевих словників як професійні терміни. Поява нових технологічних пристроїв професійної діяльності ІТ-фахівців зумовлює виникнення нових виробничих процесів. Саме цим пояснюється функціонування великої кількості неологізмів у професійному мовленні ІТ-фахівців, що позначають науково-теоретичні поняття і потребують подальшого визначення на певному етапі розвитку галузі. Отже, лексичний неологізм входить до лексикону професійного мовлення ІТ-фахівців у результаті відкриття нового концепту. Залежно від певних умов оказіоналізми можуть лексикалізуватися, тобто ввійти до складу комп’ютерної лексики як неологізми або припинити своє існування. Розрізняємо три групи неологізмів:

1) власне неологізми (лексичні одиниці, які є новими за формою і змістом);

2) перенайменування (слова, нові за формою, але з уже відомим змістом);

3) переосмислення (лексичні одиниці, яким притаманна існуюча форма, але з новим змістом) [8, с. 105].

Джерелом появи неологізмів у мові є процес словотворення. З-поміж основних продуктивних типів словотворення комп’ютерної лексики виокремимо морфологічний (афіксація, словоскладання, конверсія, зворотний словотвір, скорочення, контамінація), синтаксичний і лексико-се­мантичний. Афіксальні неологізми утворюються за наявними в мові зразками і характеризуються більшою семантичною визначеністю, ніж слова, утворені за допомогою інших способів. Афіксальні компоненти мають своє семантичне навантаження, що змінює значення похідного слова. Найпоширенішим підтипом афіксації в англійській комп’ютерній термінології є суфіксація. Найбільш продуктивними суфіксами виявлено такі: -ing (kerning, formatting, processing, spacing); -tion (computation, application, emulation, encryption); -er; -or (register, printer, processor, cursor).

В українській мові для позначення понять і процесів професійної реальності ІТ-фахівців характерними є деривати з суфіксами: аці(я), уван (юван), анн, енн (верифікація, каскадування, програмування, розширення, оброблення).

2.2. Основні умови та причини запозичення іншомовної лексики у контексті рекламного дискурса

Реклама – складний вид людської діяльності. Вона формується таким чином, щоб виявляти вплив на підсвідомість людини. Мова реклами – мова підсвідомості. Пряме звернення до свідомості споживача працює не тільки в рекламі товарів промислового призначення. Подібно іншій продукції мас-медіа – газет, журналів, телепрограм, радіопередач, реклама матеріалізується у вигляді готового оформленого медіа-тексту. Причому, поняття «текст» стосовно до сфери масової інформації використовується не тільки для позначення властиво текстового вербального ряду, але й здобуває риси об'ємності й багатомірності, вміщуючи в собі такі важливі для медіа-продукції складові, як візуальний ряд у його графічному або телевізійному втіленні, а також аудіо ряд у вигляді добутку. Тому поняття «рекламний текст» ставиться не тільки до словесного ряду, але й містить у собі сукупність екстралінгвістичних компонентів: графіки, образів, звуків, конкретний набір яких залежить від носія засобів масової інформації. Таке тлумачення поняття «рекламний текст» знаходить своє відбиття в роботах багатьох англомовних дослідників, зокрема, у книзі  Я. А. Голдованського «The Language of Advertіsіng», який пише «тут слово «текст» (стосовно до реклами) використовується у його найширшому значенні, включаючи як візуальні зображення, так й вербальну мову» [7, с 172].

Концепція багатомірного «медіа-тексту» надзвичайно важлива для вивчення рекламних текстів, тому що дозволяє одержати об'ємне зображення описуваного об'єкта, краще зрозуміти особливості функціонування слова й образа в масовій комунікації, а також розкрити механізм їхнього сукупного впливу на масову аудиторію. Будь-який рекламний текст сприймається як реклама тільки в єдності свого словесно-графічного або аудіо візуального втілення. Поряд з багатомірністю до істотних ознак рекламного тексту ставляться також багаторазова, надлишкова повторюваність і колективний спосіб свідомості, або корпоративність. У цьому рекламний текст подібний текстам новин, тому що дані ознаки властиві й текстам новин, що свідчить про деяку схожість характеру функціонування тексту новин і рекламних текстів у масовій комунікації. Разом з тим, звичайно, варто пам'ятати, що мова тут іде лише про часткову схожість. Тексти новин повторюються протягом дня в постійно обновлюваному вигляді, вплив рекламних текстів засновано на більш тривалому періоді повтору, причому в стійкій незмінній формі. На «повторюваність», як важливу ознаку текстів новин і рекламних текстів, вказує профессор В. Д. Радчук  у книзі, та вказує на те що «ознака «повторності повідомлень» означає, що повідомлення може бути повторене для одержувача багато разів. Рекламні тексти характеризуються повторюваністю повідомлень. Надлишкова повторюваність того або іншого рекламного тексту багато в чому сприяє створенню образа «нав'язливої» реклами» [14, с. 27].

Незважаючи на загальні форматні ознаки, які дозволяють виділити рекламу в окрему групу текстів масової інформації, рекламні тексти відрізняються нескінченною розмаїтістю. Для того, щоб якось систематизувати цю нескінченну розмаїтість графічних образів і словесних форм вираження, доцільно вдатися до такого способу класифікації, який дозволить найбільш повно відбити сутність розглянутого питання. Рекламний текст містить у собі цілий ряд екстралінгвістичних компонентів і буде адекватно сприйнятий при їх гармонічному сполученні. Цей фактор є значимим при перекладі реклами, тому що перекладач повинен враховувати, що, зневажаючи цими компонентами, не вдасться перекласти рекламний текст із найбільшою ефективністю. Існує безліч способів класифікації рекламних текстів, серед яких можна виділити загально прийняту класифікацію реклами за засобами передачі:

– телевізійна реклама;

– друкована реклама;

– реклама на радіо;

– реклама в мережі інтернет [16, с.130].

Серед цих видів реклами хотілося б виділити друковану рекламу, оскільки саме вона містить письмові рекламні тексти. Власне, друкована реклама в свою чергу складається з реклами газет, журналів, довідників, зовнішньої реклами (постери, рекламні щити і т. д.), літератури про товар (брошури, буклети, проспекти з докладною інформацією про продукт). Друкована реклама поряд з телевізійною є найбільш важливим видом реклами. Перекладачі рекламних текстів стикаються з істотними труднощами при передачі прагматичного потенціалу оригіналу. Зокрема, це пов'язано з перекладом у рекламному тексті фактів і подій, пов'язаних з культурою даного народу, різними національними звичаями й назвами блюд, деталями одягу і т. д. Сьогоднішні реалії змушують більш уважно ставитися до перекладу рекламних текстів, також і з погляду їхнього психологічного впливу на масову аудиторію. Тексти рекламного оголошення мають містити чіткі фактичні дані; вони повинні бути вичерпно викладені й тому точно зрозумілі. При перекладі рекламних текстів перекладачеві необхідно враховувати: мету тексту, характер споживача, мовні якості тексту оригіналу, культурні й індивідуальні можливості мови в культурному аспекті споживача й багато інших факторів.

Наприклад, реклама авіакомпанії LUFTHANSA. Єдиний текст у рекламі це думка пасажира, який скористався послугами авіакомпанії: What singles out Lufthansa is its dedication to advanced technology [14, с. 27]. Tе, що відрізняє Люфтганзу, це її прагнення до високих технологій.

Переклад текстів реклами може визначатися як близький до «адекватного». Такий тип перекладу викликаний його практичною необхідністю. Даний підхід вимагає гарного знання перекладачем предмета, про який мова йде в оригіналі, що хотів сказати автор рекламного тексту, тобто комунікативний намір рекламного тексту. Переклад рекламного тексту при зміні словесної форми повинен бути, разом з тим, точно переданий за змістом.

Для залучення уваги реклама іноді використовує текст іншої мови. Використання слів з іншої мови порушує граматичні норми читача, саме тому і привертає увагу й стає частиною «візуального оформлення» поряд з кольором і зображенням. Але іноземний текст може також викликати порушення комунікації, якщо слова незрозумілі. У такому випадку завдання перекладача використати всі знання теоретичних основ перекладу для передачі комунікативної функції оригіналу.

В Україні більшість рекламодавців – закордонні компанії. І у багатьох постає проблема перекладу довгої вихідної фрази і її адаптація в українській мові. Це означає, що зміст фрази, яка на англійській виражається через зміни формальних характеристик слів, на українській передається через сполучення змісту декількох слів. При перекладі англомовних рекламних текстів, у деяких випадках перекладачі не перекладають текст, а дають його семантичний еквівалент.

Як вже зазначалося, ефективність рекламного тексту залежить від вдалого поєднання всіх його складових. Разом з тим дослідники відзначають першорядну важливість саме вербального компонента реклами – словесного тексту, адже тільки завдяки словесному тексту ключова рекламна ідея одержує своє реальне втілення, інакше кажучи, починає «працювати».

Дослідивши рекламний текст, ми можемо його умовно поділити на 4 основні частини:

1) слоган;

2) заголовок;

3) основний рекламний текст;

4) фраза-відлуння [16, с. 127].

Присутність у кожному рекламному тексті всіх складових не є обов'язковою. Хоча, присутність рекламного заголовка є майже обов’язковою. Наявність інших частин визначається видом товару (послуги) й залежить від деяких інших характеристик. Заголовок – найважливіша вербальна частина реклами. Звичайно, в ньому виражається суть рекламного звертання та основний рекламний аргумент. За даними досліджень, близько 80% читачів, прочитавши заголовок, не читають основний рекламний текст. Відомо, що мета рекламного заголовку полягає в тому, щоб привернути увагу аудиторії і викликати інтерес до рекламованого товару або послуги. Рекламний заголовок повинен містити рекламне звернення і головний рекламний аргумент, що згодом розвивається в основному рекламному тексті.

Можна помітити що слоган дещо подібний до рекламного заголовку, але слоган і рекламний заголовок є різними елементами реклами. Мабуть, найголовнішою характеристикою слогана (яка не стосується жодного з інших елементів реклами, за винятком назви торговельної марки) – це те, що він відбиває сутність, філософію фірми, її корпоративну політику в різних областях. Причина в тім, що фірми або компанії, особливо великі, можуть робити сотні й тисячі різних найменувань товарів. У кожного найменування свій життєвий цикл. Використати слоган у кожній рекламі цих товарів не ефективно, тому що рекламний заголовок відбиває всю специфіку даного товару або послуги в певний момент його життєвого циклу й для його цільової групи. Тобто, навіть для того самого товару не завжди прийнятно використовувати однаковий заголовок. Типовим прикладом є реклама авіакомпанії KLM, салоганом якої є KLM. The reliable airline. - КЛМ. Надійна авіалінія. [11, с. 227].

Предмет реклами також впливає на стиль рекламного тексту, що зокрема відзначає автор відомої книги «Advertіsіng as Communіcatіon»  Л. П. Крисін, «мова (реклами) часто є дотиковою та пестливою. Вона використовує прикметники дотику, форми та фізичного комфорту. Суть цього у тому, щоб надати значенню продукту тону, ритму та асоціативності» [11, с. 237].

Рекламний текст намагається передати властивості рекламованого продукту як за допомогою образів, так і за допомогою мови. Для багатьох практиків рекламної діяльності текст іноземної мови служить тільки засобом для розуміння ідеї рекламованого продукту, сам же текст часто пишеться заново мовою країни споживача, враховуючи особливості його національної специфіки. У тих випадках, коли точний переклад є недоречним, перекладач користується приблизними за змістом фразами, які обов'язково повинні враховувати традиційні етнічні, національні й соціальні особливості, стереотипи поводження конкретної аудиторії, на яку спрямована продукція, позначена в рекламному тексті.

Дослідник творчого процесу перекладу М.І. Фоміна розцінює переклад рекламних текстів так «як «творчість на мовному рівні», тоді як переклад художніх текстів – як «творчість, пов'язану з художньо-образним мисленням» [16, с.119].

Висновок

Отже, існує кілька причин мовних запозичень, які ЗМІ впроваджують у мову разом із новими словами та новими граматичними нормами, трансформуючи запозичені слова. В якості причин запозичень англіцизмів у мові мас-медіа вбачають: термінологію, «данину моді», експресивність новизни, емоційність висловлювання, які відображено в літературі, та субмовну ідентифікацію.

Таким чином, ми бачимо, що в останні роки зроблені запозичення з різних сфер людської діяльності, і це було обумовлено змінами суспільно-політичних умов, актуалізація певних реалій, для яких в українській мові або не було адекватних позначень, або існуючі позначення за тими або іншими причинами не влаштовували носіїв мови. Зміни суспільно-політичного, державного й економічного устрою України, зміна переважної форми власності, науково-технічний прогрес, - всі ці події й процеси продовжуються і незалежно від свого позитивного чи негативного значення для українського суспільств, продовжують бути причиною запозичення нових слів. Сьогодні можна назвати такі найбільш актуальні причини іншомовних запозичень і виникнення нових слів: вони виникають як найменування нової реалії, нового предмета, нового поняття, що з’явилося у суспільстві, як наприклад, бренд, піар, хостес, супервайзер; нові слова, що означають явища, які й раніше були присутні в житті суспільства, але вони не мали відповідного позначення, як наприклад, мафія, рекет; нове слово є більш удобним позначенням того, що раніше називалося за допомогою словосполучення, як це рейтинг – положення фірми, політичного діяча, імідж -  свій образ, який утворює політик, актор, тележурналіст; нові слова виникають у результаті необхідності підкреслити часткову зміну соціальної ролі предмета у змінному соціумі, як наприклад, офіс – контора, службове приміщення; запозичення нових слів обумовлено впливом іншомовної культури, диктується модою на іншомовні слова, наприклад, піар, шопінг, уікенд, хеппі-енд, офшор, бутік. Мова надзвичайно чутлива до різних соціальних змін. Це своєрідний барометр, що визначає стан погоди в державі. Тому важливо точне і коректне використання іншомовних слів, а також і правильне введення таких слів у текст. Використання запозичень повинно бути виправдане.  Запозичення нових слів - активний процес, і ніяке дослідження в цій області не може закрити цю тему, поки існують різні мовні культури і відбувається спілкування між ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Арістова В.М.: До історії англійських слів у російській мові. -  АКД. Самарканд, 1968. – 34 с.

2.Блумфілдом І.А.: Про змішаному характері всіх мов. - М.: 1963. - Т. 2. - 363-366 с.

3.Бойченко Н.: Термінологічний характер стійких дієслівних сполук. - К.: КНЕУ, 2001. – 283 с.

4.Будагов Р.А.: Проблеми розвитку мови. -  М.: Наука, 1965 - 73 с.

5.Вайнрайх У.: Мовні контакти. Стан та проблеми дослідження.  - К.: 1979 - 364 с.

6.Гавриш І.В.: Українська наукова мова: проблеми і перспективи. - К.: 1998 -  306 с.

7.Голдованський Я.А.: Етапи розвитку слів іншомовного походження в лексичній системі мови-реципієнта (на мат. англіцизмів). - К.: 1983 – 172 с.

8.Гуманітарний вісник: Серія - іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. № 5 - Ч.: ЧІТІ, 2001 - 93-105 с.

9.Гуманітарний вісник: Серія - іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Сьоме - Ч.: ЧДТУ, 2003 - 181 - 183 с.

10.Дьолог О.: Загальна характеристика складу новітніх англіцизмів в українській мові [http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=251]

11.Крисін Л.П.: Іншомовні слова в сучасній російській мові. -  М.: - 1968 – 209 - 274 с.

12.Крисін Л.П.: До визначення термінів «запозичення» та «запозичене слово. -  М.: -  1965 - 104-116 с.

13.Мельничук О.С.: Словник іншомовних слів. - К.: - 1975 - 56-113 с.

14.Радчук В. Д.: Теорія і практика перекладу. - К.: - 1990 -  26 - 31 с.

15.Щерба Л.В.: Мовна система і мовна діяльність. Л.: - 1974 – 129 с.

16. Фоміна М.І. : Сучасна російська мова. Лексикологія. - М.: - 1983 - 119 - 146 с.

Катерина Крученко,

Дніпропетровськ, 2015 р.

Тэги: , , ,

Страница 1 из 2912345...1020...Последняя »