Детское творчество

Бібліотека, як вважає більшість людей – це  просто колекція книг, або приміщення, де вони зберігаються. Насправді бібліотека – показник культури народу, осередок знання й навчання, невичерпна скарбниця мудрості.

І в нашій школі є така скарбниця. Сама по собі вона невелика, але всі необхідні школярам книги тут є. Увійшовши сюди, ти наче переносишся в інший, казковий світ, який захоплює тебе своєю таємничістю. Розкрити вам таємницю книжок завжди готова бібліотекар – людина, яка з заплющеними очима знайде для вас будь-яку книжку – чи то збірку книжок, чи то спеціальний довідник.

Наче володар чарівного замку, вона наповнює дитячі серця радістю спілкування з книгою, пізнання через неї світу.

Бібліотекар – людина творча, зацікавлена. Саме такою є наш бібліотекар Рита Василівна Токманцева. Коли ще в молодшому віці я побачила її в бібліотеці, вона здалася мені схожою на добру фею з дитячих казок. Така усміхнена, привітна. З таким настроєм вона чекає на нас у бібліотеці завжди. Кожного розуміє з півслова.

Працюючи в бібліотеці багато років, Рита Василівна залучає все більше школярів, які люблять книги і прагнуть отримати знання. Це сенс її роботи в школі.

Тому давайте без зайвих вагань частіше заходити в свою шкільну бібліотеку, щоб навчитися за допомогою книг зрозуміти себе і своїх близьких.

Вікторія Обуховська, 9 клас.

У наш час, час науково-технічного прогресу, люди продовжують замислюватись над питанням: що робить людину людиною – звання, ім’я, чин, достаток чи щось інше? Я думаю, що не треба дивитися на те, як високо піднялася у суспільстві людина, на її посаду, звання, походження. Треба звертати увагу на саму людину, її душу. Багатство ще не означає, що людина, якій воно належить, добра та порядна, частіше буває навпаки. Тож під лахміттям убогого можна знайти людяність і добро, а під дорогим вбранням – черствість і нелюдськість.

Мабуть, колись настане такий час, коли кожна людина буде цінною для суспільства. І воно надаватиме всім безмежні можливості, піклуватиметься про кожного. Можливо, тоді не буде ні бідних, ні багатих. Однак зараз це ще далеко не так. Ідеальної, „чесної бідності” я не бачу, бо бідність і злидні часто породжують різні злочини. І багаті люди бувають черствими і злими.

Іноді людину сприймають тільки за якістю одягу: гарний одяг, отже, людина хороша. Якщо одяг поганий, значить людина бідна і нікчемна. Так вважає і багато хто з моїх однолітків. Та усім треба пам’ятати вислів Роберта Бернса:” Звання – лиш карб, людина – скарб”.

Шмакова Діана, 9 клас.

Сучасні люди хочуть усюди встигнути. Вони прагнуть здобути гарну освіту, мати сім’ю та достаток, зробити кар’єру. Але більшість з них забувають про головне: серед щоденної метушні проблем і негараздів залишатися людиною.

На мою думку, бути людиною означає не забувати моральні принципи, настанови і за будь-яких умов дотримуватись їх. Деякі мої однокласники  не поділяють моєї думки і думають, що людиною їх робить достаток, висока посада в суспільстві, благородне походження. А що буде робити така людина без грошей і чину? Вона просто не зможе нормально вижити в нашому суспільстві, бо дивилась на світ крізь „рожеві окуляри” і про духовні цінності  навіть не думала. Збагне, на жаль, дуже пізно. Лише коли сама опиниться  у такій ситуації. А така ситуація обов’язково трапиться. Бо, як відомо, добро повертається до тебе, так само як і зло. Та тут доречним буде ще один вислів: „ Не було б щастя, так нещастя допомогло”. Лише згодом людина зрозуміє свої помилки і надалі буде розумнішою. Вона буде переживати, співчувати, радіти так, як це годиться, а не робити це взагалі, або бути байдужим до всього. Ось саме тоді буде справжня людина з моральними й духовними цінностями.

Дуже хочеться, щоб у повсякденному житті ми завжди залишалися людьми, бо діє „золоте правило”: стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе.

Обуховська Вікторія, 9 клас.

На  уроках світової літератури ми познайомились із творчістю російського письменника Михайла Булгакова, відомого своєю неординарністю. Його внесок у літературу був значним. Він першим розкрив тему надприродного. Доказом цьому є його останній роман „Майстер і Маргарита”, який містить багато чого і реалістичного, і надприродного. Цей роман важко зрозуміти і зрозуміти повністю, бо в ньому розглядається велика кількість проблем, які і в наш час є актуальними. Я хочу розглянути проблему влади в романі, адже вона, влада, буває різною.

У романі „Майстер і Маргарита” знайшла відбиття особиста, реальна ситуація, пережита автором. Адже всі його п’єси були заборонені в СРСР. Його намагалися знищити, як письменника. Тому перші асоціації зі словом  „влада”,  які виникають у мене, – це політика, уряд, держава. Тобто влада усвідомлюється  мною, як влада суспільства. Ця тема дуже хвилювала письменника. Він намагався зрозуміти, чому державна влада виявляється ворожою для вільної особистості. Ієшуа стверджує, що „усяка влада над людьми є насильством” і що „настане час, коли не буде влади ні кесарів, ні будь-якої іншої влади”.

Але влада буває не тільки державною. У своєму останньому романі Булгаков приділяє багато уваги владі надприродній. Звичайно, очевидна сила Диявола.  І першою подією, що доводить її, є раптова і передвіщена смерть  Берліоза, потім божеволіє  Іван Бездомний. Кульмінацією сили Сатани є бал. Булгаковський чорт карає сьогоденне зло і намагається допомогти людям знайти Бога, на відміну від персон, що володіють будь-якою владою. Наприклад, Берліоз, освічена людина, що повинна направляти свого молодого колегу на правильний шлях, насправді використовує свій вплив на нього, щоб максимально віддалити від нього суспільство.

Очевидно, що Диявол, маючи владу над Землею, не в змозі вирішувати, коли обриватися людському життю. І останнє слово у вирішенні долі Майстра і Маргарити теж належить не йому.

Мені здається, у романі дуже тісно пов’язані такі поняття, як „Бог” і „Любов”, оскільки Бог починається з любові, а любов – божественна сила. Можна сказати, що це влада любові. Заради кохання Маргарита покидає свого багатого чоловіка і переїжджає до Майстра.

Письменник розглядає різні види влади, але найбільше його цікавить влада державна, ідеологічна. Михайла Булгакова не влаштовувала влада, яка на той час існувала в державі. Адже його твори були заборонені. Така ситуація – ознака не тільки тоталітарної держави, а і свідчення про існування багатьох проблем, що існують у ній.

Михайло Булгаков – талановитий російський письменник, який зробив вагомий внесок у розвиток світової літератури. Його можна сміливо назвати Майстром.

Нікіфорова  Іра, 11 клас